Вимір безпеки та оборони – це п’ятий, новий вимір Конференції з відновлення України 2026 (Гданськ, 25-26 червня), ініційованої Польщею. Не буде жодної реконструкції та модернізації України без безпечного неба та поваги з боку російського агресора. Жешувська передконференція (26-27 квітня), що відбулася перед Гданським URC, продемонструвала, що Україна не лише є одержувачем польської та європейської допомоги, а й приносить унікальний досвід та чудові технології.
Ми, поляки та європейці, повинні вийти за межі своїх зон комфорту. Ми повинні серйозно зайнятися питаннями стійкості та стратегічної автономії. Ми повинні прискорити співпрацю з «українськими оборонними технологами». У Польщі ми стикаємося зі структурною проблемою в цьому питанні. Наша оборонна промисловість переважно належить державі та залежить від зростаючих, але відносно традиційних, закупівель у польських військових. Тим часом 40-50 відсотків поставок озброєння та техніки для Збройних сил України надходять від вітчизняних виробників, причому приватний сектор відповідає за 70 відсотків цих поставок. Це 900 компаній, багато з яких розпочалися як стартапи, які постачають дрони, системи боротьби з дронами та інші сучасні рішення для нової війни, нечуваної в НАТО. В Україні шлях від потреби на полі бою до впровадження нового продукту чи технологічного рішення короткий, іноді навіть три місяці. Процес замовлення обладнання в Україні може тривати 15 днів, тоді як у Польщі він займає 36 місяців.
Олександр Камишин, стратегічний радник Президента України, на конференції в Жешові запропонував: «Можливо, вам варто навчитися дерегуляції разом з нами?»
Безсумнівно, ми в Польщі повинні подолати наслідки цієї структурної асиметрії між українським та польським оборонним секторами. Виробництво сучасних рішень для бойових дій «зроблено в Україні» в Польщі забезпечить безпеку галузі та дозволить масштабувати продукцію. Це також дозволить реалізувати бачення армади безпілотників, про що прем'єр-міністр Дональд Туск обговорював у Жешові.
Нам потрібна польська модель співпраці з українською оборонною промисловістю. У нас немає часу гаяти.
Хочу подякувати учасникам «мої» панелі «Соціальні аспекти оборонної промисловості для міст та регіонів», якими були:
Це правда, що промислова співпраця в галузі оборони та подвійного використання потребує мовчання, але – всупереч скептикам – вже є про що говорити.
Я хотів би подякувати Павлу Ковалю, голові Ради співробітництва з Україною, за те, що він зміг зібрати в одній панелі дві компанії-члени Польсько-української торгової палати та двох переможців Економічної булави нашої Палати.
Даріуш Шимчиха
