Податок на прибуток підприємств
Ставки податку
З 2014 року базова ставка податку на прибуток становить 18%. Починаючи з 2023 року банки сплачують податок за ставкою 50%, а з 2025 року постачальники фінансових послуг — за ставкою 25%.
Спрощена система оподаткування за низькою податковою ставкою доступна для малих підприємств і фізичних осіб-підприємців (за ставкою 3% або 5% від обсягу продажів) і агропромислових підприємств (податок розраховується виходячи з площі земельної ділянки, що використовується). Страхові компанії і лотереї оподатковуються за спеціальними податковими правилами.
В Україні адміністрування податку на прибуток підприємств є централізованим, і на регіональному та місцевому рівнях не стягується додатковий податок на прибуток підприємств. Для кожного звітного періоду податок на прибуток розраховується підприємствами самостійно.
Декларації з податку на прибуток подаються щоквартально, а в деяких випадках — за календарний рік (для нових юридичних осіб, а також для юридичних осіб з річним доходом за попередній рік менше 40 млн грн, що (≈ 0,80 млн євро). Дозволяється зарахування іноземного податку на прибуток (в межах суми українського податку на прибуток з того ж доходу).
Оподатковувана база
Податок на прибуток стягується з податкових резидентів України з їхнього загального світового доходу, а з податкових нерезидентів — з їхнього доходу з джерелом походження з України. Суб’єкт господарювання-нерезидент з місцем фактичного управління в Україні кваліфікується як податковий резидент, що оподатковується лише з доходів з джерелом походження з України.
Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до МСФЗ або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (за вибором більшості підприємств, крім банків, страхових компаній тощо – які повинні використовувати МСФЗ), на податкові різниці відповідно до Податкового кодексу. Дохід містить будь-який дохід від реалізації товарів / робіт / послуг, дохід від приросту капіталу, курсових різниць, безоплатних надходжень й інші оподатковувані надходження в грошовій, натуральній формі або у формі нематеріальних активів, нараховані протягом звітного періоду.
Платники податків з річним доходом менше 40 млн грн (≈ 0,80 млн євро) можуть не застосовувати податкові різниці.
В Україні для податкового обліку використовується метод нарахування. Дохід визнається в тому податковому періоді, у якому відбувається перехід права власності на товари і фактично надаються послуги / роботи, а витрати, що підлягають включенню до податкових витрат, визнаються на дату постачання відповідних товарів / послуг / робіт (тобто дорівнюють собівартості реалізованої продукції).
Дивіденди, отримані від резидентів України і нерезидентів, які перебувають під контролем отримувача, не включаються до оподатковуваного доходу.
Використання податкових збитків
Зазвичай податкові збитки можуть бути перенесені на невизначений термін, за винятком так званих великих платників податків, яким дозволено використовувати протягом податкового року лише 50% невикористаних податкових збитків (решта 50% можуть бути перенесені на наступний рік). Перенесення податкових збитків на майбутні періоди не дозволяється.
Платник податків кваліфікується як великий, якщо його обсяг доходу перевищує 50 млн євро за попередні чотири квартали або сума податків (окрім митних платежів) перевищує 1,5 млн євро за такий же період.
Допустимі відрахування
Більшість витрат, пов’язаних з веденням бізнесу, дозволено включати до податкових витрат з метою оподаткування податком на прибуток. Втім, вирахування певних витрат обмежене (наприклад, відсотки, що сплачуються пов’язаним нерезидентам, роялті, що сплачуються нерезидентам).
Трансфертне ціноутворення
Українські правила трансфертного ціноутворення відповідають керівним принципам трансфертного ціноутворення ОЕСР. Сума оподатковуваного прибутку, отриманого платником податків від однієї або декількох контрольованих операцій, вважається такою, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо визначення витрат або доходів здійснюється у спосіб, що не відрізняється від способу, який застосовується для зіставних операцій між непов’язаними сторонами.
Перелік контрольованих операцій
Для цілей трансфертного ціноутворення контрольованими операціями визнаються такі види операцій, якщо сукупний дохід платника податків і/або його пов’язаних осіб перевищує 150 млн грн (≈ 3,3 млн євро) за рік та обсяг господарських операцій платника податків з одним контрагентом перевищує 10 млн грн (≈ 0,2 млн євро) за відповідний рік:
- Господарські операції, що здійснюються між платником податків і пов’язаними особами — нерезидентами (зокрема через непов’язаного(-их) посередника(-ів), який(-і) не провадить(-ять) суттєвої діяльності);
- Господарські операції з купівлі-продажу товарів через агента-нерезидента;
- Господарські операції між нерезидентом і його постійним представництвом в Україні;
- Господарські операції, однією зі сторін яких є нерезидент організаційно-правових форм (специфічних для кожної країни), які не сплачують податок на свої іноземні доходи і/або не є податковими резидентами в країні своєї реєстрації. Перелік таких організаційно-правових форм у відповідних країнах публікується Кабінетом Міністрів України;
- Господарські операції, однією зі сторін яких є нерезидент, зареєстрований у країні, що входить до переліку країн з низьким рівнем оподаткування, затвердженого Кабінетом Міністрів України (зокрема в країнах, де ставка податку на прибуток підприємств щонайменше на 5% нижча, ніж в Україні).
Також 30% коригування застосовується до доходів від продажу нерезидентам з низькоподаткових юрисдикцій або нерезидентам спеціальної організаційно-правової форми, або витрат на придбання в них товарів/робіт/послуг, якщо платник податків не підготував документацію з трансфертного ціноутворення, яка підтверджує звичайні ціни в таких операціях. Це правило застосовується до всіх таких операцій, без обмеження мінімальної суми.
Річна звітність і штрафи
Для цілей трансфертного ціноутворення звітним періодом є календарний рік. Платники податків, які протягом звітного року здійснювали контрольовані операції з контрагентом на суму, що перевищує 10 млн грн (≈ 0,2 млн євро), зобов’язані подати звіт про контрольовані операції і повідомлення про участь у транснаціональній групі до податкової служби до 1 жовтня наступного року (за встановленою формою), а документацію з трансфертного ціноутворення щодо них — протягом 30 днів після запиту податкової.
До того ж українські компанії – учасники міжнародних груп зобов’язані подавати щорічні майстер-файл і звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній (якщо доходи групи перевищують 50 млн євро та 750 млн євро відповідно).
Податок, що стягується у джерела виплати
Будь-який дохід, отриманий компанією-нерезидентом (і виплачений їй) з джерел в Україні, підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидента, що стягується у джерела виплати за ставкою 15%, якщо менша ставка не передбачена відповідною угодою про уникнення подвійного оподаткування і при цьому отримувач доходу є бенефіціарним власником такого доходу (також застосовуються правила для запобігання зловживаннями міжнародними податковими угодами). До таких доходів належать дивіденди, проценти, роялті, приріст капіталу, орендні платежі, брокерська і агентська винагорода тощо. Дохід від продажу нерезидентом української компанії, що займається операціями з нерухомістю, також підлягає оподаткуванню за ставкою 15%.
Дохід, отриманий як компенсація за товари / послуги / роботи, надані резиденту, здебільшого звільняється від податку на доходи нерезидента. До деяких видів доходів, що виплачуються нерезидентам, застосовуються різні ставки податку в джерела виплати (наприклад, фрахт, страхові премії, плата за рекламу). Ставка податку на репатріацію може бути зменшена відповідно до міжнародної угоди про уникнення подвійного оподаткування (Додаток 1).
Україна почала застосовувати Багатосторонню конвенцію (MLI) в грудні 2019 року.
Оподаткування нерезидентів, які діють через постійне представництво
Іноземні суб’єкти господарювання, які здійснюють комерційну діяльність в Україні, зобов’язані пройти процедуру податкової реєстрації і подавати декларації з податку на прибуток підприємств щодо свого постійного представництва (ПП) в Україні.
Постійне представництво — це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова / газова свердловина, кар’єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, комп’ютерні сервери.
ПП оподатковуються звичайним податком на прибуток підприємств. Однак, можливе звільнення від сплати податку, якщо діяльність нерезидента не призводить до створення постійного представництва згідно з Податковим кодексом або відповідною угодою про уникнення подвійного оподаткування. Оподатковуваний прибуток ПП визначається прямим методом як різниця між валовим доходом (отриманим в Україні чи за її межами) і дозволеними витратами, понесеними ПП.
Недостатня капіталізація
Для боржника, боргові зобов’язання якого за операціями з пов’язаними особами-нерезидентами перевищують його власний капітал більш ніж у 3,5 рази (або більш ніж у 10 разів для фінансових установ і компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю), фінансовий результат боржника до оподаткування додатково збільшується на суму перевищення відсотків за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями понад 30% його фінансового результату до оподаткування, відсотків та амортизації (EBITDA).
Відсотки, що перевищують цей ліміт, збільшують фінансовий результат до оподаткування. Щорічно платник податків може переносити 95% залишку надлишкових відсотків (не включених до податкових витрат протягом року) до повного їхнього використання.
Контрольовані іноземні компанії (КІК)
Прибуток КІК оподатковується за ставкою 18% для юридичних осіб і 5% або 9% для фізичних осіб. Перші звіти КІК подаються контролюючим акціонером у 2023 році за 2022 рік.
Податок на додану вартість
Податкові ставки
Загалом Україна використовує систему ПДВ зобов’язань і ПДВ кредиту, подібну до системи нарахування ПДВ в ЄС. ПДВ застосовується за такими ставками:
- 20% стягується з операцій з постачання товарів і послуг на митній території України та з операцій з імпорту товарів і послуг в Україну.
- 7% — на медичні препарати й вироби.
- 14% — імпорт та місцеві продажі деяких агропромислових продуктів.
Постачання певних товарів і послуг (наприклад, благодійна допомога, фінансові послуги тощо), а також експорт послуг з розробки програмного забезпечення, консалтингових і деяких інших послуг, звільняються від ПДВ або не підлягають оподаткуванню ПДВ (тобто звільнення від ПДВ без права на податковий кредит).
Експортні поставки товарів оподатковуються за нульовою ставкою (тобто звільнення від ПДВ з правом на податковий кредит).
З 2022 року електронні поставки послуг фізичним особам в Україні обкладаються 20% ПДВ, а іноземні постачальники зобов’язані зареєструватися в Україні (якщо їхні продажі в Україні перевищують 1 мільйон гривень (≈ 0,22 млн євро) за будь-який попередній 12-місячний період), додавати 20% ПДВ до ціни та щокварталу подавати декларацію з ПДВ і сплачувати ПДВ до бюджету.
Реєстрація для цілей ПДВ
Реєстрація платником ПДВ є обов’язковою для всіх українських компаній, фізичних осіб і постійних представництв компаній-нерезидентів, які відповідають критеріям платників ПДВ (тобто тих, чий обсяг операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ, перевищує 1 мільйон гривень (≈ 0,2 млн євро) за будь-які попередні 12 місяців діяльності).
Платники податків, обсяги операцій яких не досягають 1 млн гривень, можуть добровільно зареєструватися платниками ПДВ.
Механізм розрахунку ПДВ
Сума ПДВ, яку зареєстрований платник ПДВ сплачує при придбанні товарів і послуг у українських постачальників (податковий кредит), віднімається від ПДВ зобов’язань платника ПДВ при обчисленні остаточної суми ПДВ за звітний період, що підлягає сплаті ним до бюджету (або відшкодуванню з бюджету). Сума податкового кредиту, що перевищує ПДВ зобов’язання платника ПДВ, на його вибір може бути використана для зменшення ПДВ зобов’язань наступних податкових періодів або може бути відшкодована в грошовій формі.
ПДВ на імпорт товарів (сплачується на митниці) і послуг стягується за допомогою механізму зворотного нарахування (іноді його називають «імпортним ПДВ»). Цей механізм передбачає самостійне нарахування і сплату 20% ПДВ українським імпортером, коли товари / послуги імпортуються в Україну. Сплачений ПДВ здебільшого може бути віднесений українським імпортером до податкового кредиту в тому ж податковому періоді. Якщо імпортовані товари або послуги використовуються в операціях, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, або в операціях, що не є господарською діяльністю українського імпортера, сплачений ПДВ не включається до податкового кредиту і стає витратами українського імпортера.
Механізм зворотного нарахування не застосовується, якщо постачальник послуг-нерезидент має постійне представництво, зареєстроване як платник ПДВ в Україні. У такому випадку ПП, зареєстроване платником ПДВ, відповідає за нарахування податкових зобов’язань з ПДВ, віднімання податкового кредиту і сплату різниці до бюджету.
Система електронного адміністрування ПДВ
Платникам ПДВ автоматично відкриваються рахунки в онлайн системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА). Система електронного адміністрування ПДВ забезпечує автоматизований облік ПДВ щодо кожного платника податку.
Після продажу платники ПДВ зобов’язані зареєструвати ПДВ податкову накладну в СЕА, що є передумовою для визнання податкового кредиту клієнтом / покупцем.
Звітність з ПДВ
Для цілей ПДВ звітним періодом є календарний місяць (хоча в рідкісних випадках діяльності з невеликими обсягами може бути і квартальний звітний період). Платники ПДВ зобов’язані подавати декларації з ПДВ протягом 20 днів після закінчення звітного місяця. ПДВ до сплати, якщо такий є, має бути перерахований до бюджету протягом 30 днів після закінчення звітного місяця.
Єдиний податок
Юридичні особи і фізичні особи-підприємці можуть сплачувати податки за так званою «спрощеною системою оподаткування», якщо вони відповідають певним критеріям. У таких випадках вони можуть бути зареєстровані як платники єдиного податку (ЄП), за їх бажанням. Платники єдиного податку звільняються від сплати деяких податків. Наприклад, залежно від групи платника ЄП, ЄП замінює податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб у частині доходу від підприємницької діяльності фізичної особи, ПДВ (якщо платник не обрав сплату ЄП за зниженою ставкою плюс ПДВ), плату за землю (на землю, що використовується для ведення господарської діяльності) тощо. Також на платників ЄП поширюються спрощені вимоги до податкової звітності.
Якщо платник податків займається певними, спеціально виключеними видами господарської діяльності або є власником нерезидента, він не може бути платником єдиного податку. До таких видів діяльності належать, наприклад, обмін валют, виробництво, експорт, імпорт або продаж підакцизних товарів на внутрішньому ринку, гральний бізнес, фінансові послуги тощо. Фізичні особи-нерезиденти України також не можуть бути зареєстровані як платники єдиного податку. Система єдиного податку складається з 4 груп. Звітним періодом для 1, 2 та 4 груп є календарний рік, для 3 групи — квартал.